Галичина 2018. День 2.

Галичина 2018. День 1/2.

Заїхали в готель та згадали старенький анекдот:

“Йде собі порядний вуйко Львовом, гуляє. Проходить повз бордель, раптом чує якийсь ґвалт згори. Підіймає голову – там на даху борделя коти злягаються. Котяри зрештою так захопились, що зісковзнули з даху й гепнулись просто перед вуйком, так їх разом і заціпило… Вуйко пригладив вуса, підняв котячу парочку обережно, і ввічливо стукає у двері борделю. Відкриває така добряча пишна цьотка, рази у півтора більша за вуйка, і дивиться на нього. Вуйко простягає їй котів і чемно каже: “Вибачте, пані старша курво, у вас тут реклямка з даху впала”.

Готель Калина повністю відповідає рекламі, принаймі першому враженню від неї (фото з сайту букінгу)

Може інші номери й були кращі, але в нашому був огидний санвузол та ліжко для катування. Якби не виснаженість, втома та холод, краще було б спати на підлозі. Але теплий душ (зранку вода вже була холодна) та 50гр. коньяку дозволили швидко заснути.

Прокинулись під звуки сцени, описаної у відомій книзі Гоголя: “Це був уже другий спів: першого недочули нечисті. З переляку вони кинулися, хто куди трапив, у вікна, в двері, аби втекти мерщій, та було вже пізно: так і зосталися вони там, позастрявавши у дверях та вікнах.” Трохи перечекавши, вийшли і ми. Швиденько зібрались та поїхали в центр.

Спочатку звісно покружляли містом – мотоцикл дозволяє швидко оглянути велику площу, та приїхали до ратуші.

Поставили мотоцикл та пішли прогулятись пішохідною вулицею Кобилянської. Охайно та мало людей, що відрізняє її від центральної частини Львова з купою туристів. Цікаво, що в будинках розташовані державні органи та дитячі садочки зі школами. На перших поверхах – кафе та ресторани.

До 12 повернулись до ратуші та купили дуже смачну каву у гарненької дівчини в Lucaffe. З нею (кавою, а не дівчиною) та солодощами подивились та послухали наступне маленьке шоу

Погуляли-відпочили, час їхати далі. А далі вразили дороги. На Франківськ пішли через Коломию (нажаль, не вдалось зустрітись там з товаришем, який з сім’єю був десь у лісі) майже ідеальною дорогою. Цей відрізок проїхали дуже швидко, а у Франківську чекало чергове розчарування – один товариш гуляв на весіллі у похресника, а другий взагалі поїхав до Канади. Отак плануй робити сюрпризи та не попереджати людей завчасно про свій візит.

Отже якщо раніше ми планували ночувати після зустрічей ночувати у Франківську, то тепер затримуватись у ньому не було сенсу. Заїхали до пабу “Баварія” (Південний бульвар 35) де було дуже смачне пиво, якого ще й з собою взяли. Велика порція супер драників з сиром – 45грн. Рекомендую!

Далі почалась дорога назад. Ще однією метою було знайти зручне місце для розташування команди в готелі та антенн за ним у полі в межах Тернопільської області. Якщо по дорозі не зустрінем те що треба, то зупиняємось у Кременці. Дорога знову чудова аж до Рогатина, де ми повернули на Тернопіль. Ото було весело! Грейдер та ями, які нагадали чудову “недорогу” Кропивницький-Миколаїв (хто був – той знає).

До цього проїхали через Бурштин та повз його ТЕС – дуже неприємне видовище диму та індустріального пейзажу, від якого вже відвикнули.

Через деякий час заїхали в цікаве містечко Бережани. Згідно інформації з Вікіпедії в місті був розташований (радіотехнічний) завод “Мікрон” та через війну на сході України – відновив роботу Другий ремонтний завод засобів зв’язку.

Серед ніяких полей та сел занедбане, але виразне місто нас зацікавило, аж зупинились та трохи ним прогулялись. Вже потім почитав про нього і зрозумів куди випадково потрапив. Шкода, що було мало часу уважно його роздивитись.

Далі проскочили Тернопіль та повернули на Збараж – неможна не заїхати в це славне історичне місце. Вже вечоріло і не було часу зайти в гарний замок, то роблю пару фото і швидче далі.

Побачили скільки ще цікавого поруч – наступного разу можна на тиждень їхати лише на Тернопільщину!

Сонця вже не видно і перед самим Кременцем бачу поряд з дорогою невеликий мотель “Гостиний двір”. Гальмую та питаю чи є місця. Майже на межі Тернопільскої області знаходжу потрібне. Насичений день, але прекрасні умови та ціна в готелі додають ще трошки гарного настрою та задоволення до всіх цьогоденних вражень.